Natalia Romik

01.03 – 01.09.2024 Natalia Romik Kryjówki. Architektura przetrwania

Muzeum Żydowskie we Frankfurcie

Zachęta — Narodowa Galeria Sztuki: 31.03–17.07.2022
TRAFO Trafostacja Sztuki w Szczecinie: 4.08–6.11.2022

Wystawa Natalii Romik jest artystycznym hołdem dla architektury przetrwania, kryjówek budowanych i użytkowanych przez Żydów podczas Holokaustu. Wykorzystywali oni dziuple drzew, szafy, miejskie kanały, jaskinie czy puste groby, żeby stworzyć w nich tymczasowe schronienie. W salach wystawowych Zachęty prezentowane są lustrzane odlewy dziewięciu kryjówek z terenów Polski i dzisiejszej Ukrainy. Formom rzeźbiarskim towarzyszy wystawa prezentująca efekty interdyscyplinarnych badań przeprowadzonych przez Natalię Romik i Aleksandrę Janus wraz z zespołem antropolożek, historyczek, archeologów i miejskich odkrywców.

Artystycznie modyfikując modele kryjówek, które z definicji muszą pozostać niewidoczne dla niepowołanego oka, Romik podejmuje grę z widzialnością jako istotną właściwością ich architektonicznej formy. Tragiczna historia Zagłady jest punktem wyjścia do uniwersalnej refleksji na temat metod przetrwania w sytuacji egzystencjalnego zagrożenia, ich cielesnego, społecznego i architektonicznego wymiaru. Instalacja stanowi wyraz hołdu dla codziennego trudu ukrywanych i ukrywających, ich kreatywności, solidarności, woli życia, często pomijanych w tradycji upamiętnień heroicznych, które fetują głównie bohaterów i przywódców. Problematyzuje również temat upamiętniania niewidzialnej architektury, która pomimo swojej niewidoczności, jest istotnym świadectwem historycznym. Jednocześnie modele kryjówek konotują miejsce ludzkiego odosobnienia. Mogą być też odczytywane w szerszej perspektywie egzystencjalnej, np. tragedii uchodźców i dawania im schronienia w trakcie migracji czy prześladowań w krajach zagrożonych konfliktami militarnymi.

Wystawa podejmuje refleksję nad fundamentalnymi problemami architektury i współżycia społecznego, takimi jak relacja między formą i funkcją czy projektowaniem i użytkowaniem przestrzeni. Kryjówki często tworzone były ad hoc, z potrzeby chwili, w miejscach do tego pierwotnie nieprzystosowanych. Są świadectwem architektonicznej kreatywności użytkowników, którzy musieli zabezpieczyć sobie podstawowe potrzeby związane z podtrzymywaniem życia — czasem przez wiele lat — z wykorzystaniem minimalnych środków, bez możliwości radykalnej zmiany dostępnej przestrzeni. Strychy, piwnice, jaskinie, drzewa czy nawet groby zyskiwały zupełnie nową funkcję, której warunkiem było utrzymanie pozoru ich dotychczasowej formy — aby zapewnić skuteczną ochronę, strych musiał wyglądać jak zwykły strych, a drzewo jak zwykłe drzewo. 

Wystawa jest zarazem podsumowaniem procesu badawczego przeprowadzonego z wykorzystaniem interdyscyplinarnego repozytorium, na które składają się techniki architektoniczne i artystyczne, badania archiwalne czy metody nauk społecznych. Projekt wpisuje się w szerszy trend refleksji nad poznawczym potencjałem architektury i sztuki, wykorzystując ją do podjęcia namysłu nad wspólnotą zawiązywaną w sytuacji zagrożenia — czy to o charakterze politycznym, ekonomicznym czy klimatycznym.

współorganizator: TRAFO Trafostację Sztuki w Szczecinie

kuratorzy: Stanisław Ruksza, Kuba Szreder
współpraca naukowa: Aleksandra Janus

producenci: Michał Kubiak i Anna Muszyńska (Zachęta), Andrzej Witczak (TRAFO Trafostacja Sztuki)
współpraca: Julia Leopold i Aleksandra Zientecka (Zachęta), Taras Nazaruk i Maryana Mazurak (Centre for Urban History of East-Central Europe we Lwowie)
opracowanie graficzne: Piotr Jakoweńko (Senna Kolektyw)
architektura wystawy: Sebastian Kucharuk (Senna Kolektyw)

koordynacja: współpraca przy wykonaniu modeli i form rzeźbiarskich: Agnieszka Szreder, Rafał Żwirek, Oleksii Konoshenko
srebrzenie form rzeźbiarskich: Pracownia Konserwacji Zabytków — Piotr Pelc
przygotowanie skanów i modeli 3D: ArchiTube
reżyser filmów dokumentalnych: Peter Prestel

wsparcie finansowe wystawy: Taube Foundation for Jewish Life & Culture
wsparcie finansowe programu publicznego: The Rozen Family Foundation
finansowanie części dokumentalnej: Gerda Henkel Stiftung
finansowanie projektu badawczego w Ukrainie: Ministerstwo Kultury Kultury i Dziedzictwa Narodowego RP
finansowanie badań na cmentarzu żydowskim przy ulicy Okopowej w Warszawie: Ambasada Niemiec w Warszawie
finansowanie konferencji towarzyszącej wystawie: Global Education Outreach Program (GEOP) — Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN 
współpraca przy programie publicznym: Austriackie Forum Kultury

Wystawa jest podsumowaniem projektu badawczego Natalii Romik wspieranego przez Gerda Henkel Stiftung oraz The Foundation for the Memory of the Shoah.

Podziękowania

Ta wystawa nie odbyłaby się, gdyby nie wsparcie i współpraca wielu osób. Na szczególne podziękowania zasługują: Sofia Dyak, Joanna Fikus, Murray Fraser, Irena Grudzińska-Gross, François Guesnet, Jonathan Hill, Piotr Jakoweńko i Sebastian Kucharuk (Senna Kolektyw), Piotr Pelc, Joanna Józik i Elżbieta Dul (Pracownia Konserwacji Zabytków — Piotr Pelc), Barbara Kirshenblatt-Gimblett, Przemysław Kluźniak i Karolina Łątka i zespół ArchiTube, Oleksii Konoshenko, Luiza Nader, Taras Nazaruk i Maryana Mazurak (Centre for Urban History of East-Central Europe we Lwowie), Piotr Pelc, Shana Penn, Peter Prestel oraz Klaus Hernitschek i Maximilian Schecker, Agata Rakowiecka, Matan Shefi, Aga Szreder i Rafał Żwirek, Dariusz Stola, Stanisław Welbel, Hanna Wróblewska, Marta Wróbel, Gmina Wyznaniowa Żydowska w Warszawie, Jewish Community Center Warszawa i program Tarbut, Stowarzyszenie Żydowski Instytut Historyczny, a także osoby, które wspierały badania poszczególnych kryjówek prezentowanych na wystawie: Waldemar i Anna Andrzejewscy, Krystian Banik, Manya Berenholz i Helen Schwartz,  Krzysztof Bielawski, Jerzy Bielczyk, Liana Blicharska, Abraham Carmi, Larissa Chulovskaya, Jenya Chulovskyi, Jolanta Cyganek, Krystyna i Witold Czartoryscy, Marta Dobecka i Marcin Powierża, Iryna Dobrokhodska i Serhii Dobrokhodskyi, rabin Yehoshua Ellis, Serhii Epifanov, Marta Frąckiewicz oraz Erika Krzyczkowska-Roman (Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN), Dalia Gordon, Jan Jagielski, Karolina Jakoweńko (Fundacja Brama Cukermana i Festiwal Babiniec), Marek Jeżowski, Jadwiga Kobylec, Vlodko Kostyrko, Marek Krępiec (Akademia Górniczo-Hutnicza w Krakowie), Bożena i Grzegorz Kujawowiczowie, Michał Laszczkowski, Szymon Lenarczyk, Kamil Mendocha, Ewa Mroczka i Rafał Godek (Powiatowe Centrum Kultury i Turystyki w Wiśniowej), Natalia Mysak, Chris Nicola, Marla Raucher Osborn, Jay Osborn (Rohatyn Jewish Heritage), Avihu Ronen, Oleh Rybchynskyi, Piotr Rypson, Andrii Ryshtun i Anna Tychka (Urban Explorers Lviv), Wiesław i Danuta Salamon, Aleksander Schwarz (Fundacja Zapomniane),  siostry niepokalanki z Jarosławia: Anastazja, Xawera i Bernadetta, Karol Skarżyński, Dymitr Solomko i Magdalena Olak, Mykhailo Sokhatskyi, Remigiusz Sosnowski i Witold Wrzosiński (Fundacja Dokumentacji Cmentarzy Żydowskich), Magdalena Sugalska, Przemysław Szpilman, Wojciech Tabaszewski, Janet Tobias

Виставка Наталії Ромік – це мистецька данина архітектурі виживання, сховкам, які євреї будували і використовували під час Голокосту. Вони користали з дупел дерев, шаф, міських каналізацій, печер та порожніх гробів, щоби створити в них тимчасовий прихисток. У виставкових залах Захенти представлені дзеркальні зліпки дев’яти сховків з теренів Польщі та сучасної України. Скульптурні форми супроводжує виставка, яка представляє результати міждисциплінарних досліджень, проведених Наталією Ромік та Александрою Янус разом із командою антропологів, істориків, археологів та дослідників міста.

Мистецьки модифікуючи моделі сховків, які за визначенням повинні залишатися невидимими для стороннього ока, Ромік розпочинає гру з видимістю як важливою особливістю їх архітектурної форми. Трагічна історія Голокосту є відправною точкою для універсальних роздумів про методи виживання в умовах екзистенційної загрози, а також їх фізичного, соціального та архітектурного виміру. Інсталяція є даниною щоденній праці тих, хто переховувався та переховував, їхній креативності, солідарності та волі до життя. На них часто не звертають увагу у традиції героїчних вшанувань, де відзначають переважно героїв та лідерів. Вона також звертає увагу на тему увіковічення невидимої архітектури, яка, незважаючи на свою невидимість, є важливим історичним свідченням. Водночас моделі сховків позначають місце людської ізоляції. Їх також можна відчитати з ширшої екзистенційної перспективи, як-от трагедії біженців та надання їм притулку під час міграції чи переслідувань у країнах, яким загрожує військовий конфлікт.
Виставка рефлектує про фундаментальні проблеми архітектури та соціального співіснування, такі як співвідношення між формою і функцією чи проектуванням і використання простору. Сховки часто створювалися ad hoc, з потреби моменту, у місцях для цього спершу непристосованих. Вони є свідченням архітектурної креативності користувачів, яким довелося забезпечити свої основні потреби життєзабезпечення – іноді протягом багатьох років – з мінімальними ресурсами, без можливості радикально змінити доступний простір. Горища, підвали, печери, дерева чи навіть могили отримали зовсім нову функцію, умовою якої було збереження зовнішнього вигляду тогочасної форми – для забезпечення ефективного захисту горище мало виглядати як звичайне горище, а дерево – як звичайне дерево.
Виставка також є підсумком дослідницького процесу, проведеного з використанням міждисциплінарного репозитарію, який включає архітектурні і мистецькі прийоми, архівні дослідження і методи суспільних наук. Проект вписується у ширший нурт роздумів про когнітивний потенціал архітектури та мистецтва, використовуючи його для роздумів про спільноту, створену в ситуації загрози – політичної, економічної чи кліматичної.

Співорганізаторами виставки є Національна галерея мистецтв «Захента» та TRAFO Трансформаторна станція мистецтва в Щеціні, де вона буде показана з 4 серпня по 6 листопада 2022 року.

куратори: Станіслав Рукша, Куба Шредер
наукова співпраця: Александра Янус

продюсери: Міхал Кубяк і Анна Мушинська (Захента), Анджей Вітчак (TRAFO Трансформаторна станція мистецтва)
співпраця: Юлія Леопольд та Александра Зентецька (Захента), Тарас Назарук та Мар’яна Мазурак (Центр міської історії Центрально-Східної Європи у Львові)
графічний дизайн: Пьотр Яковенько (Senna Kolektyw)
архітектура виставки: Себастьян Кухарук (Senna Kolektyw)

координація: співробітництво при виготовленні скульптурних моделей та форм: Аґнешка Шредер, Рафал Жвірек, Олексій Коношенко
посріблення скульптурних форм: Консерваторська майстерня – Пьотр Пельц
підготовка сканів і 3D-моделей: ArchiTube
режисер документального фільму: Петер Престель

фінансова підтримка виставки: Taube Foundation for Jewish Life & Culture
партнер публічної програми: Фонд Родини Розенів
фінансування документальної частини: Gerda Henkel Stiftung
фінансування дослідницького проекту в Україні: Міністерство культури та національної спадщини Республіки Польща
фінансування конференції, що супроводжує виставку: Global Education Outreach Program (GEOP) - Музей історії польських євреїв POLIN
співпраця при публічній програмі: Австрійський форум культури

Виставка є підсумком дослідницького проекту Наталії Ромік за підтримки Gerd Henkel Stiftung та The Foundation for the Memory of Shoah.

Подяки
Ця виставка не відбулася б без підтримки та співпраці багатьох осіб. Особлива подяка: Софія Дяк, Йоанна Фікус, Мюррей Фрейзер, Ірена Ґрудзінська-Ґрос, Франсуа Ґесне, Джонатан Хілл, Пьотр Яковенько та Себастьян Кухарук (Senna Kolektyw), Йоанна Юзік та Ельжбета Дуль (Консерваторська майстерня – Пьотр Пельц), Барбара Кіршенблатт-Ґімблетт, Пшемислав Клузьняк і Кароліна Латка та команда ArchiTube, Олексій Коношенко, Луїза Надер, Тарас Назарук та Мар’яна Мазурак (Центр міської історії Центрально-Східної Європи у Львові), Пьотр Пельц, Шана Пенн, Петер Престель та Клаус Гернічек і Максиміліан Шекер, Аґата Раковецька, Матан Шефі, Аґа Шредер і Рафал Жвірек, Даріуш Столя, Станіслав Вельбель, Ханна Врублевська, Марта Врубель, Юдейська релігійна громада у Варшаві, Jewish Community Center у Варшаві і програма Тарбут, Товариство Єврейський історичний інститут, а також особи, які підтримали дослідження окремих криївок, представлених на виставці: Вальдемар та Анна Анджеєвські, Кристіан Банік, Маня Беренгольц та Хелен Шварц, Кшиштоф Бєлявський, Єжи Бєльчик, Ліана Бліхарська, Абрахам Кармі, Лариса Чуловська, Женя Чуловський, Йоланта Циґанек, Кристина і Вітольд Чарторийські, Марта Добецька та Марцін Повєржа, Ірина Доброходська та Сергій Доброходський, рабин Єгошуа Елліс, Сергій Епіфанов, Марта Фронцкевіч та Еріка Кричаковська-Роман (Музей історії польських євреїв POLIN), Далія Ґордон, Ян Яґельський, Кароліна Яковенько (Фонд Брама Цукермана та Фестиваль Бабинець), Марек Єжовський, Ядвіґа Кобилєц, Влодко Костирко, Марек Кремпєц (Гірничо-Металургійна академія у Кракові), Божена та Ґжеґож Куявовичі, Міхал Лащковський, Шимон Лєнарчик, Каміль Мендоха, Єва Мрочка та Рафал Ґодек (Повітовий центр культури та туризму у Вісьньовій), Наталія Мисак, Кріс Нікола, Марла Раучер Осборн (Rohatyn Jewish Heritage), Авіґу Ронен, Олег Рибчинський, Пьотр Рипсон, Андрій Риштун та Ганна-Меланія Тичка (Urban Explorers Lviv), Вєслав і Данута Саламон, Александр Шварц (Фонд Забуте), сестри Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з Ярослава: Анастасія, Ксавера і Бернадетта, Кароль Скаржинський, Димітр Соломко та Магдалена Оляк, Михайло Сохацький, Реміґіуш Сосновський та Вітольд Вжосінський (Фонд документації єврейських цвинтарів), Магдалена Суґальська, Пшемислав Шпільман, Войцєх Табашевський, Джанет Тобіас

Zachowane wejście do kryjówki w domu prywatnym w Żółkwi, Ukraina

Informacje

Natalia Romik
Kryjówki. Architektura przetrwania
01.03 – 01.09.2024

Muzeum Żydowskie we Frankfurcie
Bertha-Pappenheim-Platz 1 60311 Frankfurt am Main